Опубліковано:

8 млинів у південних передмістях Львова

У південних передмістях Львова, де проходить східноєвропейський вододіл,беруть  свій початок дві річки Зубра та Щирка. Підживлені струмками та джерелами, несуть вони свої води на південь до села Устя, де впадають у Дністер.

Віддавна люди використовували енергію річкових вод, як рушійну силу. Зокрема, для водяних млинів. Ще з часів неоліту на зелених луках та розлогих долинах річок місцеві поселенці успішно займались хліборобством. Про це свідчить виявлена археологами на поселенні Пасіки-Зубрицькі біля Львова, спеціальна споруда для помолу зерна на ротаційних жорнах (епоха неоліту). Згодом жорна стали обертати за допомогою коней та волів, а вже на початку 14 ст. з’являються водяні млини.

Для  млина вибирали зручне місце на річці чи потоці, де можна було загатити греблю й подавати воду до вертикального колеса закріпленого на горизонтально встановленому валі. Коли колесо оберталося, відповідно обертався й вал і через систему передач пускав у рух механізм помолу зерна.

Млини були різного роду. «Вальники» або «дідичні» млини були ті¸ що мали цілий рік воду, «весняні» або «дорічні» – мололи тільки на весну, «бо весна гостинна». Більші млини мали  по 4-5 коліс, але бували й малі, з одним колесом. «Фолюші» або «валила» мали ступи, якими товкли зерно. При деяких млинах були також пили до різання дерева.

Млинарство було одним з основних джерел прибутків власників маєтків та монастирів. Не так часто, але могли собі дозволити цей промисел і заможні селяни. Біля млина у поселенні гуртувались люди, вимощувалась дорога, укріплювалась гребля.

ДЖЕРЕЛО